Анатомія музики

ФАБРИКА МУЗИКИ
Анатомія музики
Як складати музичні фрази?

Музика складається, перш за все, з нот, але в момент, коли ти створюєш пісню, у твоїй голові не кружляють окремі ноти, а музичні фрази або їхні уривки, які ти збираєш у єдине ціле, наче конструктор. На етапі навчання ми граємо або співаємо музичні фрази інших виконавців, переймаючи їхню манеру. Створення чогось власного – це, в певному сенсі, «стрибок зі скелі», це і страшно, і водночас захопливо. Припустимо, ти вже добре граєш або співаєш, але власних композицій у тебе або немає, або досвід написання дуже скромний. Як вигадувати власні музичні фрази так, щоб вони були унікальними і не нагадували інших виконавців?

1) Припини слухати музику!

Дуже дивна порада, правда? Уся справа в тому, що коли твоя голова переповнена чужою музикою та текстами, нічого власного в ній народитися не може. Якщо ти постійно читаєш книги, коли тобі писати свою? Якщо ти постійно слухаєш музику одного стилю, ти не зможеш вийти за його межі. Якщо ти вважаєш когось генієм і переймаєш його манеру гри або співу, ти автоматично стаєш нецікавим, адже ти не оригінал, а копія. Це не означає, що потрібно зовсім перестати її слухати, але не варто робити це цілодобово. А якщо вже слухаєш, то обирай максимально різні стилі.

Навчися робити паузи і слухати тишу. Саме тишу багато відомих композиторів називають ідеальною музикою. Подивися в себе, побудь наодинці зі своїми думками, виберися на природу, прогуляйся лісом, з’їзди в інше місто, наберися вражень. Послухай світ навколо: шелест, стукіт, гуркіт, дзижчання, скрипи, свист, розмови (не вникаючи в їхню суть – тобі важливий лише звук). А тепер спробуй заграти або заспівати, як сваряться сусіди за стіною (спочатку низькими нотами – це він, а потім високими – вона), відтворити звук коліс потяга, заграти, як працює пральна машина або шкварчить яєчня на пательні, передати те, що у тебе на серці в цю саму мить… Успішною можна вважати ту пісню, яка передає твої думки, почуття та життєвий досвід так, щоб інші не лише це зрозуміли, а й побачили у ній себе та своє життя. Якщо хочеш, щоб твої пісні приносили людям радість або допомагали пережити біль, не слухай музику – слухай людей. Музика – це ти, вона живе в тобі, переказуй усе не словами, а піснями.

2) Знайди свій ритм

Частота серцебиття великого синього кита і крихітної колібрі дуже різниться. Те саме можна сказати й про ритм, у якому різні музиканти почуваються комфортно. Хтось обожнює швидкість і ставить її навіть вище за мелодійність, інший уповільнюється настільки, що в нього виходять лише повільні пісні. Звісно, таких музикантів не багато, це крайні випадки. Але кожен музикант і вокаліст має свій діапазон ритмів, у яких він почувається комфортно. Цей діапазон можна визначити за допомогою метронома.

Знайди ті межі ритму, в яких тобі зручно грати або співати швидко і не нудно робити це повільно. Ти не повинен відчувати, що музика тягнеться, як жуйка, і ти ось-ось заснеш, або що ти біжиш коротку дистанцію на швидкість і вже відчуваєш присмак крові у роті… Грай і співай лише в комфортному для тебе ритмі.

3) Розставляй акценти

Одна й та сама музична фраза може звучати по-різному залежно від того, які ноти ти зробиш цілими, а які, наприклад, шістнадцятими, де заграєш голосніше, а де тихіше, де буде легато, а де стакато. Так само, як із одного речення можна зробити запитання, ствердження чи заперечення, з будь-якої музичної фрази можна створити мільйон мелодій. Грайся з музичними акцентами, як діти граються конструктором: міняй місцями ноти, роби їх м’якими або різкими, протяжними або короткими – і ти зрозумієш, що «все вже написано до нас» – це виправдання тих, кому ліньки експериментувати.