Про музику - Music Factory School Skip to main content

Музичні міфи

ФАБРИКА МУЗИКИ
Музичні міфи

МІФ №1 – Музичний слух є не у всіх…

Дуже часто люди відмовляються від мрії навчитися грати на музичному інструменті лише тому, що, на їхню думку, вони позбавлені музичного слуху. Насправді музичний слух є у всіх, просто у когось він абсолютний, у когось – інтервальний, а хтось із труднощами визначає, яка нота вища, а яка – нижча. Але навіть ті, у кого слух розвинений не найкраще, можуть досягти великих успіхів завдяки спеціальним вправам.

Слух можна розвинути. Здатність чути всі музичні тонкощі приходить до тих, хто постійно займається та тренує свої вуха. Музичний слух можна порівняти із зором або смаковими рецепторами. Людина, яка малює, змішує фарби, постійно експериментує з кольорами та відтінками, краще за інших може навіть у темряві визначити, наприклад, колір автомобіля, що зник за рогом. А людина, яка захоплюється кулінарією, може із зав’язаними очима перерахувати всі інгредієнти страви, яку вона пробує на смак. Це не суперздібності, адже кожен із нас у певній мірі може змусити свої органи чуття працювати краще.

Є багато способів визначити, який у тебе слух. Найпростіший – попросити когось зіграти 4–5 нот і назвати їх тобі. Ти спробуєш їх запам’ятати. Після цього нехай тобі зіграють ті ж ноти, але вже в іншому порядку. Якщо ти безпомилково можеш назвати, де яка нота – у тебе абсолютний слух. Якщо помилишся кілька разів – найімовірніше, у тебе інтервальний слух. А якщо справи кепські, доведеться попрацювати над слухом. Але навіть якщо ти не можеш вгадати жодної ноти, якщо у тебе є відчуття ритму – не все втрачено.

Спробуй хоча б почати займатися музикою, і спочатку ти страждатимеш від перевантаження (після занять здаватиметься, що ти вагони розвантажував), а потім почуєш те, на що раніше не звертав уваги. Старі пісні зазвучать для тебе по-новому, а деякі ти взагалі перестанеш слухати, адже разом із тонкістю слуху розвивається ще й смак до музики…

МІФ №2 – З поганим музичним слухом не варто вчитися грати.

Ти здивуєшся, але не всі професійні музиканти вміють швидко та безпомилково знімати на слух мелодії та одразу грати їх так, як вони звучать в оригіналі. Дуже хороший слух потрібен тим, хто хоче імпровізувати або грати кавери у великій кількості. А якщо ти просто хочеш грати улюблені пісні або створювати щось разом зі своєю групою – у тебе все вийде і без абсолютного слуху.

Бетховен складав музику навіть будучи глухим, адже музика має бути у тебе в голові та серці, а дістати її звідти й відтворити ти вже якось зможеш.

МІФ №3 – Вокалістами народжуються, а не стають!

Ті, хто соромиться співати на публіці, часто кажуть: «У мене немає голосу…». Не вір їм! Голос є у всіх, хто здатний говорити голосніше за шепіт.

Щоб гарно співати, потрібно навчитися керувати своїм голосом, потрапляти в потрібні ноти, не випадати з ритму та правильно дихати. Гучність залежить не стільки від голосових зв’язок, скільки від ємності легенів та вміння користуватися діафрагмою. Здатність потрапляти в ноти залежить від слуху.

Щоб навчитися керувати своїм голосом, потрібно просто намагатися співати все, що ти чуєш. Голос – це теж музичний інструмент. Якщо привчити його звучати на рівні з іншими інструментами, ти зможеш заспівати все, що завгодно.

Є один секрет, який від нас приховують: усі успішні вокалісти працюють, як одержимі.

Ніхто з них не народжується з поставленим голосом та неповторною манерою виконання. Ніхто не бере з другого разу ноти, які важко було дістати з першого разу. У багатьох від природи неідеальна зовнішність, і вони працюють ще й над тим, щоб виглядати привабливо. А потім вони виходять на сцену, усміхаються – і ніхто не говорить, скільки довелося працювати над собою, щоб тобі було приємно їх слухати…

МІФ №4 – Без почуття ритму музики не буде…

Якщо слух загострюється із початком занять музикою, то з почуттям ритму все складніше. Якщо його не розвивали з раннього дитинства, тобі буде важче, ніж іншим, навчитися грати. В ноти потрапляти ти зможеш, але грати в команді або співати, не вибиваючись із ритму, буде складно.

Навіть якщо ти зовсім неритмічний – це можна виправити, але доведеться витратити дуже багато сил та енергії. Найкраще почуття ритму розвивають гра на барабанах і танці.

МІФ №5 – Для того, щоб досягти успіху в музиці, потрібні гроші та зв’язки.

Так, з грошима та зв’язками ти набагато швидше опинишся там, де мрієш себе побачити. Якщо твої рідні підтримують тебе і готові продати все майно (як зробили батьки Beyonce) лише для того, щоб про тебе дізнався весь світ, тобі буде в тисячі разів легше досягти успіху, ніж тим, кому радять зайнятися чимось «нормальним», а не бринькати на гітарі днями безперервно.

Інша справа – чи зможеш ти виправдати очікування тих, хто повірив, що тобі потрібно займатися лише музикою…

Але якщо у тебе є талант, цікаві ідеї, сильний характер і бажання присвятити своє життя музиці – це вже більше, ніж гроші та зв’язки.

Є маса прикладів успішних музикантів та вокалістів, які вийшли на сцену не просто з бідності, а з тотальної нужди.

Справжній талант не залишиться непоміченим, якщо йому потрібна слава. Але буває і так, що слава не потрібна або приходить пізніше, ніж ти очікуєш.

Музика – це не про гроші чи популярність.

Музика – це про тебе.

Анатомія музики

ФАБРИКА МУЗИКИ
Анатомія музики
Як складати музичні фрази?

Музика складається, перш за все, з нот, але в момент, коли ти створюєш пісню, у твоїй голові не кружляють окремі ноти, а музичні фрази або їхні уривки, які ти збираєш у єдине ціле, наче конструктор. На етапі навчання ми граємо або співаємо музичні фрази інших виконавців, переймаючи їхню манеру. Створення чогось власного – це, в певному сенсі, «стрибок зі скелі», це і страшно, і водночас захопливо. Припустимо, ти вже добре граєш або співаєш, але власних композицій у тебе або немає, або досвід написання дуже скромний. Як вигадувати власні музичні фрази так, щоб вони були унікальними і не нагадували інших виконавців?

1) Припини слухати музику!

Дуже дивна порада, правда? Уся справа в тому, що коли твоя голова переповнена чужою музикою та текстами, нічого власного в ній народитися не може. Якщо ти постійно читаєш книги, коли тобі писати свою? Якщо ти постійно слухаєш музику одного стилю, ти не зможеш вийти за його межі. Якщо ти вважаєш когось генієм і переймаєш його манеру гри або співу, ти автоматично стаєш нецікавим, адже ти не оригінал, а копія. Це не означає, що потрібно зовсім перестати її слухати, але не варто робити це цілодобово. А якщо вже слухаєш, то обирай максимально різні стилі.

Навчися робити паузи і слухати тишу. Саме тишу багато відомих композиторів називають ідеальною музикою. Подивися в себе, побудь наодинці зі своїми думками, виберися на природу, прогуляйся лісом, з’їзди в інше місто, наберися вражень. Послухай світ навколо: шелест, стукіт, гуркіт, дзижчання, скрипи, свист, розмови (не вникаючи в їхню суть – тобі важливий лише звук). А тепер спробуй заграти або заспівати, як сваряться сусіди за стіною (спочатку низькими нотами – це він, а потім високими – вона), відтворити звук коліс потяга, заграти, як працює пральна машина або шкварчить яєчня на пательні, передати те, що у тебе на серці в цю саму мить… Успішною можна вважати ту пісню, яка передає твої думки, почуття та життєвий досвід так, щоб інші не лише це зрозуміли, а й побачили у ній себе та своє життя. Якщо хочеш, щоб твої пісні приносили людям радість або допомагали пережити біль, не слухай музику – слухай людей. Музика – це ти, вона живе в тобі, переказуй усе не словами, а піснями.

2) Знайди свій ритм

Частота серцебиття великого синього кита і крихітної колібрі дуже різниться. Те саме можна сказати й про ритм, у якому різні музиканти почуваються комфортно. Хтось обожнює швидкість і ставить її навіть вище за мелодійність, інший уповільнюється настільки, що в нього виходять лише повільні пісні. Звісно, таких музикантів не багато, це крайні випадки. Але кожен музикант і вокаліст має свій діапазон ритмів, у яких він почувається комфортно. Цей діапазон можна визначити за допомогою метронома.

Знайди ті межі ритму, в яких тобі зручно грати або співати швидко і не нудно робити це повільно. Ти не повинен відчувати, що музика тягнеться, як жуйка, і ти ось-ось заснеш, або що ти біжиш коротку дистанцію на швидкість і вже відчуваєш присмак крові у роті… Грай і співай лише в комфортному для тебе ритмі.

3) Розставляй акценти

Одна й та сама музична фраза може звучати по-різному залежно від того, які ноти ти зробиш цілими, а які, наприклад, шістнадцятими, де заграєш голосніше, а де тихіше, де буде легато, а де стакато. Так само, як із одного речення можна зробити запитання, ствердження чи заперечення, з будь-якої музичної фрази можна створити мільйон мелодій. Грайся з музичними акцентами, як діти граються конструктором: міняй місцями ноти, роби їх м’якими або різкими, протяжними або короткими – і ти зрозумієш, що «все вже написано до нас» – це виправдання тих, кому ліньки експериментувати.

// End of the loop.